ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ!

ПРИ СИМПТОМАХ У ДІТЕЙ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА СТРАХУ: 

відчуття нестачі повітря або задухи;

запаморочення, хиткість або млявість;

миготіння чи прискорене серцебиття; 

тремтіння або дрижання; 

потовиділення; 

нудота або неприємні відчуття в животі;

деперсоналізація або дереалізація; 

відчуття оніміння або поколювання; 

припливи тепла/холоду; 

біль або дискомфорт у грудях; 

страх смерті;

страх втратити контроль чи збожеволіти.

ПЕРША ДОПОМОГА:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря  вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання. 

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися" 

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай. 

9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки,  помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0,  імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна) 

10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

ВИХОВАНА ДИТИНА. ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

Жорстоке поводження з дітьми: види, причини, профілактика.

Наше майбутнє, наше щастя, наші проблеми і радості - все це наші бажані й улюблені діти. Але чи завжди вони ростуть в любові й ласці? На жаль, немає. Останнім часом жорстоке поводження з дітьми часто обговорюється в ЗМІ та на телебаченні.

Що це? Найстрашнішими проявами насильства дітей вважаються побої, сексуальні домагання, нанесення ран. Але крім них є маса інших факторів, які калічать раниму дитячу душу. Приниження, зневага, знущання наносять ще несформованої психіці дитини часом непоправні травми. Жорстоке поводження з дітьми на увазі під собою погане ставлення, яке допускають батьки, піклувальники, педагоги, - одним словом, всі ті особи, які до виховання дитини мають пряме відношення. На практиці прийнято розрізняти кілька видів насильства над дітьми . Фізичне говорить сама за себе і має на увазі навмисне заподіяння тілесних ушкоджень. Сексуальне насильство зводиться до залучення дорослою людиною дитини в статеві відносини або розбещення з його згоди або без нього. Психологічний вплив може спровокувати формування ненормальних рис характеру і загальмувати розвиток дитини.

    Часто батьки по відношенню до дітей виявляють психологічний вид жорстокості.

Прикладом тому може бути критика дитини з приводу і без;

загрози в словесній формі;

зауваження та образи, які принижують дітей;

навмисна ізоляція;

брехня та невиконання даних обіцянок;

жорстке психічний вплив, яке викликає у дитини психічну травму.

Крім цього, жорстоке поводження з дітьми може виявлятися у простому нехтуванні, тобто відсутності уваги, турботи, догляду та виховання дитини

Причини жорстокого поводження з дітьми

 Такі причини носять, насамперед, соціальне забарвлення. Наприклад, безробіття, низький достаток в сім'ї, алкоголізм, неповна сім'я, погані житлові умови, фізична перевтома, юний вік батьків та їх прагнення до розваг, народження іншої дитини, багатодітна сім'я.

Що повинні знати батьки

 Жорстокість простіше попередити, ніж вести з нею боротьбу. Профілактика жорстокого поводження з дітьми в основному полягає в роботі з батьками. Є кілька порад для тих, хто хоче бути в любові і гармонії зі своєю дитиною. Запам'ятайте, що діти - це особистості, хоч ще і маленькі. Потрібно не тільки любити, але й поважати їх. Процес виховання - це дорога, усіяна камінням, тому слід запастися терпінням. Не варто робити зі своєї дитини ідеального. Не буває такого, щоб малюк все знав і вмів в рівній мірі добре. Хваліть його за те, що йому вдається краще, ніж іншим, і не лайте за те, що якісь речі не виходять. Ніколи не проводите порівняння своїх дітей з іншими, сприймайте успіхи чужих хлопців просто як інформацію. Чи не шантажуйте дитини фразами типу "Я для тебе старалася, а ти ...". Це погана спроба присоромити ваше чадо. Багато дітей на таку заяву відповідають, що не просили їх народжувати. Якщо неприємна ситуація сталася при сторонніх, то не починайте відчитувати дитину тут же. Відведіть його додому і проведіть розмову без свідків. Чи не соромите його при чужих людях. І головне - любите свого малюка, частіше кажіть йому про це, пестіть і хваліть. Це кращий захист дітей від жорстокого поводження.

«Як виховувати хлопчика?»

Головною проблемою виховання хлопчиків є те, що ніхто не знає, як їх виховувати. Найчастіше вони покинуті напризволяще в пошуках того, що означає «бути мужчиною». Сучасне життя пропонує різні можливості для самореалізації чоловіків, а з іншого боку - загрожує стресами, алкоголізмом, наркотиками.

      Ще у давні часи у хлопчиків розвивали силу та витримку. Агресивність і домінування -саме ці якості потрібні були давньому воїну. Пізніше, коли відбувся перехід до хліборобства, від чоловіків уже вимагали наполегливості, терплячості та акуратності. Але основними для чоловіків залишалися дві функції - забезпечення проживання та захисту сім'ї.

Світ був поділений на чоловічі та жіночі ролі. Проте сьогодні для чоловіка слугують орієнтири : незалежність, самостійність, наполегливість, відповідальність, прагнення до перемоги.

     Хлопчики та дівчатка відрізняються між собою.

Біологічно на поведінку хлопчика сильно впливає гормон - тестостерон. Саме він робить хлопців агресивними.

Перший викид тестостерону спонукає плід розвиватися в материнській утробі за так званою «чоловічою програмою». Другий сильний викид тестостерону знаменує початок підліткового віку та зміни в зовнішньому вигляді хлопця. Цей натиск тестостерону несе із собою відчуття сили та непереможності. До 20 років рівень тестостерону стабілізується, але він може підвищитися, якщо чоловік знаходиться в зоні ризику.

      Хлопчики та дівчатка по різному бачать і чують, по різному сприймають простір та орієнтуються в ньому, по різному усвідомлюють усе, що їм трапляється у цьому світі.

       Саме хлопчикам притаманні такі якості, як :

• Бажання домінувати і бути агресивним.
• Природне бажання ризику.
• Короткострокові періоди, які повторюються : напруження та розслаблення.
• Хлопчик - це підкорювач простору.

    Врахування віку дитини.

Хлопчикам вкрай необхідна ваша постійна позитивна увага до його не означає тотальний контроль, бо контроль може перерости в насильство. Увага - це ненасильницький спосіб підтримки та поваги до почуттів, думок, до того, що він робить або зробив.

     Увага дитини, спосіб сказати її : «Ти, твої заняття є цінністю для нас.» Таке посилання є основою для формування в хлопця високої самооцінки, почуття власної гідності, впевненості в своїх силах.

     Коли народжується хлопчик, він одержує від матері молоко життя та тепло її тіла. Бути поруч з нею - насолода, без неї - смерть. Він та вона - єдине ціле. Саме з мами починається формування його емоційного життя, способів спілкування з іншими, взагалі погляд на світ. Батько має оберігати цей зв'язок між матір'ю та сином і приєднуватися до них. Це дуже важливо, коли батько підтримує матір та дитину під час пологів, допомагає доглядати дитину вдень та вночі, але в цей період увага та присутність матері - найголовніше в житті маленького хлопчика.

    Вже після першого року життя хлопчик спрямовується до світу батька. Він починає копіювати його, різними способами привертає увагу батька до себе. Авторитет батька змінюється, а мамин авторитет син поступово може ставити під сумнів.

     Спортивні ігри, домашні справи, покупки, просто ігри, навчання, походи, екскурсії можуть поєднати батька та сина. 

     Підтримка батька дає відчуття власної цінності хлопцю.

Якщо батько жорстокий, покинув сім'ю або б'є та ображає матір, якщо він є алкогольно- або наркозалежним, цілком вірогідно, що й син унаслідує його приклад.

     Навички самодисципліни та організованості хлопчик отримує саме від батька. Буває, що в хлопчика немає батька.

В цьому разі мама повинна знайти для нього можливості спілкуватися з чоловіками, яким вона доручає.

     Повноцінні стосунки з дитиною, її правильне виховання базується на усвідомленні батьків (вихователів) того, що:

• Хлопчик - це людина, яка має рівні права з іншими у вашому домі, дитячому садочку, школі. Кожен хлопчик відчуває, що він відрізняється від дівчинки. Але кожен хлопчик, з вашою допомогою, повинен знати, що чоловіки і жінки, дівчатка та хлопчики, бабусі та дідусі - це рівноправні партнери, що цікаве повноцінне життя можливе тільки за рівної співпраці та співіснування рівних людей.
• Хлопчик має право на почуття та емоції. Він, як і всі люди, має право плакати, сміятися, радіти, сумувати, сердитися, боятися, гніватися, любити й ненавидіти. Ніхто, ні батьки, ні інші люди не мають права перетинати його психологічні кордони, але й він не має права перетинати кордони інших.
• Хлопчик має право відчувати комфорт від спілкування з вами вже сьогодні. Задоволення від вашого тепла та підтримки, без критики та звинувачень він має право отримати від вас уже зараз.
• Хлопчик має право бути вислуханим та отримати відповіді на всі його запитання і турботи. Щирість, довіра, співпраця з'являються тільки там, де є місце співчуттю та розумінню.
• Хлопчик має право на помилки.
• Хлопчик має право на вашу допомогу в розвитку його самостійності, інтересів та особливостей. Існує ще й сила чоловічої душі, це так званий «внутрішній голос», інтуїція, чесність хлопця перед собою вже в старшому віці.

Отже, основною турботою батьків є створення сприятливих умов для дитячого розумового, емоційного та духовного розвитку.

«Як виховувати дівчинку?»

      У вас народилася донька! Ви завжди мріяли про те, що у вашій сім'ї з'явиться добра, лагідна людина, прекрасна собою, яка втішає всіх, хто її оточує своєю добротою, поведінкою, ласкавою усмішкою, успіхами у навчанні.

      Чи ви мріяли про те, що народиться хлопчик - сильний, хоробрий, здібний, благородний, захисник і переможець...А народилась дівчинка. Чи готові ми до цього? Чи розуміємо, що свідомість дитини зароджується вже під час її перебування в утробі матері? Чи готові ми зрозуміти, що дитина не народжується вже готовою особистістю, що саме у сім'ї складаються її уявлення про поведінку людини, про їх співіснування, спілкування, про основні правові, соціальні, етичні норми життя. Між хлопчиком та дівчинкою, безперечно, існують морфологічні, фізіологічні та психологічні розбіжності.

     Дівчатка швидше за хлопчиків просуваються до свого дорослого статусу як за морфологічними параметрами, так і за фізіологічними функціями. Вважається, що стать визначає біологічний статус людини.

        Отже, у вашій сім'ї народилась дівчинка. Якою ми хочемо її виховати? Чи традиційно: слухняною, лагідною, терплячою, доброю матір'ю чи господинею? Чи людиною, яка б гармонійно втілила в життя те, що надала їй природа? Чи просто виховуємо за традиціями, не приділяємо великої уваги вихованню, а робимо так, як було у нашій сім'ї, де «правильніше»?

В першу чергу ми повинні усвідомлювати,

яку людину ми хочемо виховати.

     По-перше, нам треба прийняти нашу дитину такою, яка вона є, з тими здібностями та інтересами, що в неї виявляються, з тими фізіологічними особливостями, з яким вона народилася. Якщо дівчинка не є зразком дівчачої лагідної поведінки, а має сильний характер, поводиться впевнено її не треба ламати та привчати до специфічної жіночої поведінки. Важливо придивлятися до дитини, підтримувати її інтереси і здібності.

     По-друге, важливо виховувати дитину (дівчинку) у сучасній системі соціальних та психологічних координат. Важливо надати дівчинці можливість гармонійно розвиватися, усвідомлюючи свої права як людини.

      По-третє, на всіх етапах розвитку дитини та функціонування сім'ї треба бути чесними щодо себе та своєї дитини.

Пам'ятайте, що коли ви, знаючи основні норми порядного та чесного життя, порушуєте ці норми - діти сприймають це як норму соціальної поведінки. Намагайтесь завжди бути чесними щодо своєї дитини.

     Традиційно роль вихователя дівчинки відводили матері. Проте, важливо пам'ятати, не переживаючи відчуття батьківства, чоловіки збіднюють своє емоційне та духовне життя і завдають глибокої психологічної травми своїй дитині. Тому, саме у перші роки життя дівчинка осягає стосунки між людьми, що її оточують, у неї формуються норми поведінки й те, як вона взаємодіє з іншими людьми, повністю відображає те, що вона бачить у своїй сім'ї між матір'ю та батьком.

     До вашої уваги список проблем (за дослідженнями Дон та Джоан Еліум), у розв'язанні яких батько обов'язково повинен брати участь:

• догляд за дитиною;
• дисципліна;
• іграшки;
• телевізор;
• освіта;
• здоров'я;
• духовність;
• розпорядок життя в сім'ї;
• годування сім'ї;
• домашні обов'язки.

     Проте, в житті дівчинки мати відіграє винятково важливу роль. І тому, щоб сформувати нормальні стосунки з донькою, жінці необхідно усвідомити, хто вона є для свого чоловіка, друзів, доньки, для самої себе. Тому саме на етапі виховання з народження до семи років матері важливо не втратити себе, не потрапити в залежність від чоловіка. Партнерські стосунки між батьками створюють умови для формування в дівчинки високої самооцінки, вміння піклуватися про себе і про інших.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

    А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

    Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

    В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

    Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

    Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

    Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

     Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

     Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

      З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

      І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

      К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

      Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

      М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

     Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

     О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

     П — поважайте думки дитини.

     Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

    С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

    Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

     У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

    Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

     X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

    Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

    Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

    Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.

    Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

    Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

    Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ

    1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
     2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою,якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
     3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
     4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
     5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
     6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
     7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
     8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.

     9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
     10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
     11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
     12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
     13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
     14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
     15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
     16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
     17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
     18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
      19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
    20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
     21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
     22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
     23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
      24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
      25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

Ігрові заняття для дітей 3-4 років вдома

В          Великий і самостійний трирічний карапуз не менше колишнього вимагає маминої уваги і турботи. Так, вже не потрібно міняти підгузник, збивати їжу блендером і годувати з ложечки. Але це все дрібниці, порівняно з тим завданням, яке постає перед батьками трьохлітки. Виховати гармонійну, всебічно розвинену особу, навчити мислити і аналізувати, робити свої висновки, розвивати допитливість, розширювати кругозір, сформувати навички взаємини з оточуючими – дуже важливо в цьому віці створити хорошу базу для подальшого навчання і розвитку малюка. 

• Основні завдання занять для дітей 3-4 років

        Більшість триліток відвідують дошкільні навчальні заклади: дитячий садок або школу раннього розвитку – не настільки важливо. Там кваліфіковані фахівці грамотно і в доступній ігровій формі навчають крихт читання та основ рахунки , розвивають пам'ять , мислення, увагу, формують уявлення про навколишній світ і навички взаємин з друзями і дорослими. Але бувають ситуації, коли дитина з якихось причин не ходить в садок або школу, тоді батькам доводиться організовувати заняття з дитиною 3-4-х років будинку. Звичайно, вчити чадо в домашніх умовах набагато складніше, оскільки не всі мами і тата мають спеціальну педагогічну освіту і не знають, як правильно підійти до навчального процесу.

Але усі ці проблеми можна вирішити, головне проявити трохи терпіння, наполегливості і слідувати простим правилам: 

   Розвиваючі заняття для дітей 3 років будинку повинні проводитися в ігровій формі та у дружній атмосфері.

   Всі доручені завдання мають бути цікавими і посильними, а також виконуватись у присутності дорослих.

   Всі старання повинні заохочуватися, дитина повинна бачити, як щиро радіє мама його перемогам.

   Для занять повинно бути відведене спеціальне обладнання місце і підібрано

відповідний час (бажано в першій половині дня).

   Ні в якому разі не можна кричати і лаяти дитини, якщо він чогось не зрозумів або зробив неправильно. Така поведінка лише відіб'є у малюка бажання вчитися на довгий час.

   Всього має бути в міру: пізнавальні, логопедичні, розвиваючі, творчі заняття для дітей 3-4-х років будинку повинні чергуватися, із заняттями з розвитку мовлення, важливі і фізичні вправи.
Види занять для дітей 3-4-х років

В увазі психофізіологічних особливостей віку, заняття з дитиною 3-4-х років будинку повинні будуватися на чергуванні розумової, творчої та фізичної діяльності. 
Наприклад, план заняття може бути таким: 

   Насамперед потрібно провести розминку, для цього можна включити музику і зробити зарядку, пограти в м'яч, обов'язково зробити пальчикову гімнастику.
 

   Далі мама може придумати сюжет заняття, наприклад, сьогодні до малюка прийшов у гості ведмедик і просить його допомогти назбирати ягід і грибів. Після такого вступу крихта сідає за свій столик і починає творити. Можна зліпити грибочки з пластиліну, можна намалювати або прикрасити заготівлю, діти старшого віку можуть зробити аплікацію.
 

   Після того як крихта допоміг мишка, він може відправитися на казкову галявину збирати квіточки або камінчики, конструктор або пазл.
 

   Далі можна познайомити дитини з такими поняттями, як «довгий і короткий», «великий і маленький», «високий та низький». Наприклад, запропонувати дитині побудувати для ведмедика з паличок дві доріжки: одну довгу, іншу коротку.
 

   Темами подальших занять можуть також стати поняття «вузький і широкий», «близько і далеко», «ззаду - спереду - збоку» і т. д.
 

   Наступного разу можна розповісти малюкові, що фрукти ростуть на деревах, а овочі – на городі. З овочів ми «варимо суп» і складаємо їх в каструльку, а з фруктів – «компот» – і кладемо заздалегідь вирізані картинки в графин. Такі знання, напевно, стануть в нагоді юним господиням.
 

   Влітку заняття дитини 3-х років можна урізноманітнити водними процедурами та активними іграми на свіжому повітрі.
 

   Щоб виховати доброго і чуйного дитини, потрібно вчити його любити і допомагати братам нашим меншим.

Наприклад, дитинчата-тваринки втратили своїх мам – нехай малюк допоможе їм

знайти один одного. До речі в процесі гри можна навчити дитину відрізняти диких і домашніх тварин.
 

   Також поступово, в ігровій формі, можна вивчити букви та основи рахунку.
 

   Якщо у дитини є проблеми з вимовою, потрібно розучувати з ним якомога більше віршів, пісень та скоромовок, читати і переказувати казки.
 

   Цікаві заняття для дітей 3-4-х років можна організувати за допомогою рольової гри.

Грайте, розвивайте і будьте розумниками!

Граємо  вдома: 4-5 років

       У віці 4-5 років при іграх вдома важливо враховувати вплив на основні пізнавальні процеси дитини: увагу, сприйняття, пам’ять, уяву, мислення, а також мову.

       Дитина в цьому віці вже більш зібрана і сконцентрована і саме в цьому віці вже важливо неухильно звертати увагу на організацію роботи малюка, поступово формуючи поняття “треба” (ще раз підкреслюю, ніякого навіть натяку на насилля. “Треба” – це не змусити, “треба “- це сформувати поняття необхідності доробляти розпочату працю і присвячувати певний час одному виду діяльності за допомогою волі, а не тільки мимовільного інтересу).

Отже, в 4-5-річному віці ми працюємо над таким:

- Підвищення концентрації уваги (ігри на знаходження ускладнених тіней, заплутаних контурів, однакових предметів, елементів від візерунку), розвиваємо здатність до перемикання уваги (пошук відмінностей), вибіркову увагу (серед безлічі предметів знайти певний, що повторюється кілька разів).

- Розподіл за категоріями, ознайомлення з навколишнім світом (домашні і дикі тварини, птахи; хто в якій частині світу живе).

- Пори року.

- Тренуємо пам’ять (викладаєте перед малюком 5 картинок з предметами або тваринами з різних тем, наприклад: слон, дерево, тюльпан, апельсин, ворона. Малюк дивиться на картинки 30 секунд і намагається запам’ятати, що де знаходиться. Ви два рази повторюєте почергове розміщення всіх в рядку. Потім перевертаєте зворотною стороною всі картинки і питаєте: а де в тебе ворона? А дерево де? Коли залишиться одна картинка запитайте, а хто у нас залишився? З часом збільшуйте кількість картинок. Також можна викладати 6-8 картинок, дитина дивиться , Ви два рази повторюєте їх перелік, а потім забираєте і просите згадати, хто там був. Якщо дитина називає 70-80% від кількості картинок, це хороший результат.

- Розвиваємо уяву. Берете будь-яку сюжетну картинку і починаєте придумувати з дитиною: “А давай з тобою уявимо, що у зайчика з кишені визирає цукерка, а давай уявимо, що сонечко п’є чай, а давай уявимо, що у машини замість коліс помідори і т.д. Для початку – 6-7 уявлень на одній картинці. Потім починаєте згадувати, що де у Вас було. Тут працює увага, пам’ять та уява.

- Розвиваємо зв’язне мовлення. Одним з початкових завдань добре служить опискартинок, але тільки не чекайте, що дитина відразу почне викладати опис, коли Ви її про це попросите. Починати потрібно з питань: Хто (або що) намальований на картинці? Що він робить? Чим, наприклад, ведмідь зайнятий? Що на ньому одягнене? Відповідати просите повними реченнями. “На ведмеді одягнені сині штани і червона сорочка, на голові у нього шапка, а в руках кошик”. Просіть потім дитину задати питання Вам, це і зніме напругу, якщо малюк затиснутий і боїться відповідати, і змусить дитину складати самостійно речення.

- Геометричні фігури, продовження ритму, знаходження зайвого предмета в рядку (тут також працює зв’язне мовлення, так як в цьому віці важливо пояснити, чому саме цей предмет або тварина зайві), орієнтація в просторі – все це обов’язкова частина розвитку чотирирічок. Якщо Ви, як і слід, давно почали працювати в цих напрямках,  Ви посилюєте рівень відповідно до вмінь Вашого малюка.

- Вчимося складати числовий ряд, визначати сусідів числа, порівнювати числа.

- Вивчаємо букви, а хто вже осилив букви, вчимося читати.

- Розвиваємо фонематичний слух (здатність людини до аналізу почутої мови) – визначаємо, на яку букву починається, на яку закінчується слово, просимо малюка придумати слово на таку-то букву. Гра “в слова”, відома нам з дитинства, – чудове заняття! Також хорошим помічником може бути гра “Злови звук” – дорослий називає звуки, а дитина повинна плескати в долоні, коли почує звук “Ш”, наприклад, або будь-який інший звук.

            Також можна практикувати і зі словами, щоб малюк почув той чи інший звук у слові. Ви називаєте слово правильно і неправильно, а дитина плескає тоді, коли слово названо правильно (СНІГ – ШНІГ, МАШИНА – МАСИНА та ін.). Для профілактики добре розвиненого слуху дитині потрібно багато читати (дорослий читає – дитина слухає), а також правильно розмовляти з дитиною. Не перекручувати назв предметів і не “зменшувати” мову ніби для дитячого сприйняття.     

Грайте, розвивайтеся і будьте розумниками!

ІГРАШКА, ДРУГ ДИТИНСТВА?

Усе в житті змінюється, а дещо навіть дуже стрімко,

кардинально. Сучасні діти, за твердженням учених, істотно відрізняються від своїх однолітків, грають в інші ігри , бавляться іншими іграшками. Авторитетні висновки вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів дають підставу стверджувати: сучасні дитячі іграшки, книжки, мультфільми – могутній чинник

виховання дітей, один з вагомих морально – естетичних орієнтирів, засобів соціалізації дитини.

    Головний напрямок проведених наукових спостережень: ігрова діяльність старших і молодших дошкільнят, ми намагалися дізнатися:

       * чи залежить вибір іграшок від статі дитини;

        * в який спосіб малі використовують їх і як до них

ставляться;

        * як впливає іграшка на стосунки дошкільнят;

        * як довго триває інтерес до нової забави.

Як зясувалося, поведінка, вибір іграшки й ставлення до неї, зміст ігрової діяльності молодших та старших

дошкільнят мають істотні відмінності.

      Так, малюки, часто навіть не дослухавши до кінця вказівку дорослого, хапають те, що їм сподобалося,

й міцно притискають до себе. Вони не вдаються до

специфічних ігрових дій, а просто носять іграшку чи тримають у руках, водночас виявляючи інтерес до інших предметів, які їх оточують. Проте спроба забрати в них іграшку викликає протест.

       Вибір іграшок старшими дошкільнятами вже свідоміший. Відмінності в зацікавленні дівчаток і хлопчиків тими чи іншими іграшками виступають чітко й наочно; зміст і характер ігрових дій поступово збагачується.

     Водночас дитячі ігри стають агресивнішими. В

дітей, які надають перевагу потворним іграшкам, під час гри змінюється навіть вираз обличчя, часто – густо гримаса повторює образ незугари. Педагоги з тривогою зазначають ,що наявність у дитини – власника значної кількості воєнізованих іграшок та

іграшок – монстрів  -- зазвичай зумовляє в неї сплеск агресивності. Вона  переносить у реальні стосунки

 з однолітками негативну спрямованість такої іграшки.

      На жаль, більшість батьків не замислюється над тим, яке велике значення для становлення особистості їхніх синів та доньок має іграшка. Вона часто стає    "розмінною монетою " у складних взаєминах дітей і батьків: за забавку купують послух, нею відкуповуються за тривалу відсутність удома, за несправедливе покарання, образу. Дехто з мам купує

дитині іграшки щодня, дотримуючись  безглуздого ритуалу зустрічі, коли забирає її з дитячого садка.

На звичне: " Що ти мені принесла? " – завжди мають

що " кинути пташеняти у дзьобик ". А потім скаржаться, що інтересу дитини до нового придбання 

вистачає на дві хвилини, а далі черговий зайчик лишається забутим у садку, на дитячому майданчику,

на вулиці, у дворі. Власне батьки усвідомлюють, що малюк не цінує іграшку й не цікавиться нею, а лише прагне мати їх щонайбільше й оновлювати враження, однак нічого не змінюють у своїх діях і назавтра купують нову забавку.